Методично-бібліографічні поради підготовлені до 160-річчя від дня народження І.Я. Франка і розраховані на бібліотечних працівників району, а також на широке коло користувачів.

 

 

 

 

…Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів.

Іван Франко

 

Іван Франко… Діяч, який уособлює значний період української культури та історії; один із найвидатніших письменників слов’янських народів; ім’я, котре набуває дедалі ширшої світової слави. Він був ученим широкого діапазону – критиком та літературознавцем, істориком, філософом, фольклористом, етнографом, мовознавцем, економістом, мистецтвознавцем… Якщо коротко – вченим-енциклопедистом. Він був невтомним публіцистом, журналістом, редактором, видавцем. А також – широко знаним громадсько-політичним діячем, пристрасним пропаґандистом передових ідей друкованим і усним словом. Його перекладацькі інтереси охоплювали сотні творів фольклору та художньої літератури різних народів світу, письменників різних країн і епох. Протягом сорока років титанічної праці І. Франко поповнив культуру свого народу 4500 творами найрізноманітніших жанрів. 50-томне видання його спадщини охоплює приблизно четверту частину колосального творчого доробку – того, що несе в собі великий заряд думок та почуттів, мудрості й краси, спробних розширювати і збагачувати духовний світ наших людей, служити дійовою виховною силою.

«Навіть найвищі ступені оцінок не сягнуть і підніжжя його величі. Уже те, що духовний спадок Івана Яковича Франка не спромога убгати й у дві сотні томів – свідчить про унікальність його планетарного українського явлення» – так сказав поет-академік і громадський діяч Борис Олійник.

Іван Франко зібрав одну з найкращих в Україні приватних бібліотек. Із книг подвижника було сформовано окремий «відділ Івана Франка», що займав велику кімнату в бібліотеці НТШ. За підрахунками Володимира Дорошенка, у цьому відділі зберігали 5893 книжки і 535 рукописів.

Протягом багатьох років Іван Франко був одним із найдійовіших у товаристві «Просвіта», якому тоді належала найбільша заслуга в поширенні освіти за допомогою створення читалень. У 1905 році в Тернополі відбулося селянське віче, на якому письменник прочитав свій реферат про народну освіту, висловивши, зокрема, побажання, щоб усюди в містах засновували публічні бібліотеки, книжками з яких могли б користуватись і найбідніші громадяни.

Саме Іван Франко разом із Агатангелом Кримським, Михайлом Павликом, уродженцем Тернопільщини Володимиром Гнатюком був спів -ініціатором створення у Львові бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка.

Кожна нація має постійні величини, котрі визначають її самодостатність і неповторний профіль у багатоликому світовому співтоваристві. Серед множини інших цю роль та місію в Україні доля поклала й на Івана Франка, імені якого, за рішенням ЮНЕСКО, надано всесвітнього звучання.

Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження.

Франкова любов до рідного народу загальнолюдська за змістом, пов’язана з безнастанною працею, «кривавою в серці раною», що завжди болить і постійно змушує думати про добро народу.

«Іван Франко – це ж і є та сила, яка вміщує в найменшій іскрі нашої національної свідомості програму космосу – код не знищеної любові до праці, до правди, до свободи, - так охарактеризував внесок Каменяра сучасний поет і громадський діяч Дмитро Павличко. – Франко першим в українській і один із перших у європейській літературах всебічно й по-справжньому розробляв тему праці як вічної природної потреби людей, котру інші автори згодом розвинули в одну з провідних суспільних та філософських тем світової культури. Якщо Тарас Шевченко народив українську націю, то Іван Франко її виховав».

Про те, що дав цей Видатний Українець своїй країні, що він поклав у скарбницю української національної культури і яка взагалі його заслуга у відродженні України, написані й ще будуть створені сотні книг та статей, біографічні й публіцистичні нариси.

 

 

Іван Франко: життя і діяльність

 

1856 – народився 27 серпня у селі Нагуєвичі (присілку Слобода) Дрогобицького повіту в родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької-Франко.

1862-1864 – початкова школа у с. Ясениця Сільна.

1864-1867 Дрогобицька «нормальна» школа. Склавши починає писати власні твори. Перший його вірш називався «Великдень» і був присвячений пам’яті батька, який помер у Великодню ніч.

1875 – вступив на філософський факультет Львівського університету. Закінчував навчання у Чернівецькому університеті.

1876 – публікація на сторінках журналу «Друг» повісті «Петрії і Довбущики». Поетична збірка «Балади і розкази».

1878 – перший арешт. Франкові інкримінують соціалістичну агітацію і пропаганду. Із листа І. Франка до М. Драгоманова: «Безтолковий процес упав на мене, як серед вулиці цегла на голову».

1880 – другий арешт.

1885 – перша поїздка Івана Франка до Києва. Знайомство з Ольгою Хоружинською.

1886 – одруження з нею.

1887 – поетична збірка «З вершин і низин».

1889 – третій арешт.

1892 – Віденський університет. Завершено дисертацію «Варлаам і Йоасаф. Старохристиянський духовний роман» (захищена 1893р.)

1895 – складено іспит на право викладати в університеті. Лекція «Наймичка» Шевченка».

1896 – поетична збірка «Зів’яле листя».

1897 – вихід Франкової збірки оповідань «Галицькі образки» з передмовою «Дещо про себе самого». Публікація статті «Поет зради». Обидві праці викликали справжнє збурення в колах українського та польського суспільства. Представники польського суспільства влаштували Франкові справжню обструкцію. Так він був звільнений із редакції газети «Кур’єр Львовскі», у якій працював від 1887 року. Поетична збірка «Мій Ізмарагд».

1898 – святкування 25-літнього ювілею літературної діяльності І. Франка.

1900 – поетична збірка «Із днів журби». Роман «Перехресні стежки».

1905 – поема «Мойсей».

1906 – поетична збірка «Semper tiro».

1908 – перший напад важкої хвороби.

1911 – поетична збірка «Давнє і нове».

1914 – поетична збірка «Із літ моєї молодості». Святкування 40-літнього ювілею творчої діяльності І. Франка.

1916 – помер 28 травня. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

 

 

 

27 серпня 2016 року виповнюється 160 років з дня народження І.Я. Франка.

Готуючись до знаменної дати, бібліотеки району повинні приділити особливу увагу популяризації творчої спадщини Каменяра.

Пропонуємо комплекс заходів включаючи книжкові виставки, тематичні полиці, поетичні вернісажі, літературні вікторини, тематичні вечори, читацькі конференції, творчі зустрічі, бібліографічні огляди. Працівникам книгозбірень варто активізувати співпрацю із товариством «Просвіта», будинками культури, освітніми закладами. Це дасть можливість розширити читацьку аудиторію.

Для кращої підготовки заходів можна використати наступну тематику:

Велетень думки і праці. І. Франко: поет з відвагою борця.

В його поезії заговорили бурі…

Художня проза І. Франка.

Франко незнаний.

І. Франко в театрі і кіно.

І. Франко і М. Грушевський.

І горів, і яснів, і страждав для свого народу.

Іван Франко і Тернопільщина.

У дні святкування ювілею пропонуємо підготувати книжково-ілюстративну виставку «Іван Франко – трибун народний».

 

Епіграфом до неї можуть бути слова І. Франка:

 

Не ридать, а добувать

Хоч синам, як не собі,

кращу долю в боротьбі.

 

Розділи:

Розділ І. Його життя вогонь і боротьба.

Розділ ІІ. Бажав я для скованих волі…

Розділ ІІІ. Образ твій ми бережемо з любов’ю в граніті, в бронзі і в серцях своїх (В. Сосюра).

Читати далі...